упізнання
УПІЗНА́ННЯ (ВПІЗНА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. упізна́ти.
Раз уже бачені барвисті малюнки будили в серці радість упізнання, але разом з тим вражали чимсь новим, може, просто непримітними тоді якимись деталями (А. Головко);
Завідуюча мимоволі глянула на гостя уважніше і раптом задихнулася від упізнання і жахливого спогаду (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упізнання — упізна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- упізнання — (впізнання), -я, с. Дія за знач. упізнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упізнання — УПІЗНА́ННЯ (ВПІЗНА́ННЯ), я, с. Дія за знач. упізна́ти. Раз уже бачені барвисті малюнки будили в серці радість упізнання, але разом з тим вражали чимсь новим, може, просто непримітними тоді якимись деталями (Головко, II, 1957, 392)... Словник української мови в 11 томах