ураговий
УРА́ГОВИЙ, а, е, заст., лайл. Чортів, бісів.
А вона, урагова баба, і не дума [поринати]; плава поверх води (Кв.-Осн., II, 1956, 183);
[Пастух:] Чого ти тут з безрогими воюєш? [Служебка:] Коли же урагові такі прокляті, — як вирвуться, не заженеш ніяк (Л. Укр., II, 1951, 199).
Словник української мови (СУМ-11)