ураджений
УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́дити;
// ура́джено, безос. присудк. сл.
[Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Гр., II, 1963, 538);
Було враджено між мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жінку в свою хату (Коб., III, 1956, 290).
Словник української мови (СУМ-11)