ураджений

ура́джений

(враджений), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до урадити.

|| ураджено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. ураджений — ура́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ураджений — УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ура́дити; // ура́джено, безос. пред. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Б. Грінченко); Було враджено між мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жінку в свою хату (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
3. ураджений — УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́дити; // ура́джено, безос. присудк. сл. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Гр.  Словник української мови в 11 томах