ураджений
ура́джений
(враджений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до урадити.
|| ураджено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ураджений — ура́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ураджений — УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ура́дити; // ура́джено, безос. пред. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Б. Грінченко); Було враджено між мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жінку в свою хату (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- ураджений — УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́дити; // ура́джено, безос. присудк. сл. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Гр. Словник української мови в 11 томах