уречевлення —
урече́влення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
уречевлення —
Спосіб мислення, відповідно до якого стосунки між людьми помилково розглядаються як зв’язки між речами і тому наділяються уявною об’єктивністю та незмінністю. Згідно з марксистами, а особливо Лукачем (популяризатором терміна), уречевлення є провідною ознакою буржуазної ідеології
Енциклопедія політичної думки
уречевлення —
УРЕЧЕ́ВЛЕННЯ (ВРЕЧЕ́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. уречеви́ти.
Словник української мови у 20 томах
уречевлення —
-я, с. Дія за знач. уречевити.
Великий тлумачний словник сучасної мови