уречевлення

урече́влення

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. уречевлення — Спосіб мислення, відповідно до якого стосунки між людьми помилково розглядаються як зв’язки між речами і тому наділяються уявною об’єктивністю та незмінністю. Згідно з марксистами, а особливо Лукачем (популяризатором терміна), уречевлення є провідною ознакою буржуазної ідеології  Енциклопедія політичної думки
2. уречевлення — УРЕЧЕ́ВЛЕННЯ (ВРЕЧЕ́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. уречеви́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. уречевлення — -я, с. Дія за знач. уречевити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уречевлення — УРЕЧЕ́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. уречеви́ти.  Словник української мови в 11 томах