уростати

УРОСТА́ТИ¹ (ВРОСТА́ТИ), а́є, недок., УРОСТИ́ (ВРОСТИ́), те́, док., діал.

1. чим. Заростати.

Стала стежка травкою вростати, Я не стала милого стрівати (Щог., Поезії, 1958, 122);

Гори вже ті травою зеленіють, уросли садками густими (Вовчок, І, 1955, 180).

2. З’являтися, виростати.

Хто побачить було вербу тую, то кожен спитає, як вона вросла тут сама, поміж дубів величних (Вовчок, І, 1955, 338);

На тім місці уросла би квітка біла (Хотк., II, 1966, 121).

УРОСТА́ТИ² див. вроста́ти¹.

Значення в інших словниках

1. уростати — уроста́ти 1 дієслово недоконаного виду заростати уроста́ти 2 дієслово недоконаного виду рости вглиб чого-небудь; органічно входити в кого, що-небудь; заглиблюватися в землю, у сніг; осідати  Орфографічний словник української мови
2. уростати — (в землю) (- хату) осідати; (чим) обростати, поростати; (з чого) виростати; П. закорінюватися, загніжджуватися.  Словник синонімів Караванського
3. уростати — УРОСТА́ТИ¹ (ВРОСТА́ТИ), а́є, недок., УРОСТИ́ (ВРОСТИ́), те́, док., діал. 1. чим. Заростати. Стала стежка травкою вростати, Я не стала милого стрівати (Я. Щоголів); Гори вже ті травою зеленіють, уросли садками густими (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. уростати — I (вростати), -ає, недок., урости (врости), -те, док., діал. 1》 чим.Заростати. 2》 З'являтися, виростати. II див. вростати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уростати — ОСІДА́ТИ (переміщатися вниз під дією ваги, ущільнення і т. ін.), ОСУВА́ТИСЯ, СІДА́ТИ, УСІДА́ТИСЯ (ВСІДА́ТИСЯ) розм., ЗЛЯГА́ТИ розм., НАДСІДА́ТИ розм., ВРОСТА́ТИ (УРОСТА́ТИ) розм.; ВГРУЗА́ТИ (УГРУЗАТИ) розм.  Словник синонімів української мови