урядження
УРЯ́ДЖЕННЯ (ВРЯ́ДЖЕННЯ), я, с., діал.
1. Дія за знач. уряди́ти, уряджа́ти 1, 2 і уряди́тися, уряджа́тися 1.
Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовите помогти йому своєю порадою при урядженні (Л. Укр., V, 1956, 378).
2. Речі, меблі.
У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів (Коб., III, 1956, 8);
Покірно підписав [Софрон] зобов’язання, що він відповідає за цілість будинку і всього хатнього урядження (Рибак, Час.., 1960, 85).
Словник української мови (СУМ-11)