урядження
УРЯ́ДЖЕННЯ (ВРЯ́ДЖЕННЯ), я, с., діал.
1. Дія за знач. уряди́ти, уряджа́ти 1, 2 і уряди́тися, уряджа́тися 1.
Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовите помогти йому своєю порадою при урядженні (Леся Українка);
Учасники заходу мали змогу переглянути постановку “Різдвяного Вертепу” за давньою традицією Косачів, яка передбачала приготування традиційного святкового столу, врядження ялинки двічі: для родини та для сільських дітей, приймання колядників (з Інтернету).
2. Речі, меблі.
У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів (О. Кобилянська);
Покірно підписав [Софрон] зобов'язання, що він відповідає за цілість будинку і всього хатнього урядження (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)