урізноманітнювати
УРІЗНОМАНІ́ТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УРІЗНОМАНІ́ТНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити різноманітним, надавати різноманітності чому-небудь.
В сучасній українській літературній мові, як і в мовах інших соціалістичних націй, посилилася роль публіцистичного і наукового стилів, елементи яких проникають в структурну тканину всіх інших стильових і жанрових різновидів, урізноманітнюючи й збагачуючи їх виразові можливості (Мовозн., XVIII, 1963, 6);
Вони [ліричні відступи] значно пожвавлюють твір, урізноманітнюють його художню та ідейну палітру (Вітч., 1, 1964, 138);
Використовуючи додаткові конструктивні елементи, архітектори можуть урізноманітнювати інтер’єр (Образотв. мист., 1, 1974, 24);
Він [Т. Шевченко] умів сюжетно поєднати пісенні мотиви, урізноманітнити їхні смислові відтінки (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 42).
Словник української мови (СУМ-11)