усихати
УСИХА́ТИ (ВСИХА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСО́ХНУТИ (ВСО́ХНУТИ) і УСО́ХТИ (ВСО́ХТИ), хну, хнеш і діал. УСХНУ́ТИ (ВСХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док.
1. Ставати сухим, втрачаючи вологу (про рослини або їх частини).
А коли ще й хвостик почав усихати, то вже вірна ознака, що кавун готовий (Донч., V, 1957, 143);
// Сохнучи, гинути від несприятливих умов, пошкоджень і т. ін.
Не прийнялись три ясени, Тополя всихала (Шевч., І, 1951, 388);
Дерево, об’їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (Колг. Укр., 5, 1962, 40);
Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з’їла. Хата розвалилась, двір заріс бур’яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Вовчок, І, 1955, 56);
Настала весна, зацвіли сади. А в діда Данила всі дерева всохли (Мокр., Сто.., 1961, 132).
2. Ставати маловодним або зовсім позбавлятися води (про річку, ставок і т. ін.).
Не всихає річка, де трава в долині (Мал., Полудень.., 1960, 81);
// перен. Вичерпуватися повністю, кінчатися.
Далі течії членового красномовства всохли, а він став, не знаючи, що казати (Гр., Без хліба, 1958, 16).
3. Зменшуватися в розмірі, об’ємі, у вазі.
— Не бійся, встане Теодосій, от тільки права рука усохне (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 592);
— Людина, — думає Павлина, — теж заки умре, то насамперед зморщується, наче жили всихають в ній та стягують тіло (Вільде, Сестри.., 1958, 336).
Словник української мови (СУМ-11)