ускладнений
УСКЛА́ДНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ускладни́ти.
Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі — не спрощений чи невмисне ускладнений (Рад. літ-во, 7, 1967, 40);
// у знач. прикм. Складніший, ніж звичайно, ніж інший.
Ускладнені пологи.
∆ Ускла́днене ре́чення, лінгв. — речення, до складу якого входять відокремлені і приєднувальні конструкції, порівняльні звороти, модально-вставні утворення.
Обмеження дії, вираженої формою умовного способу, може передаватися простим ускладненим реченням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 328).
2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.).
— Грип я перележу й дома. — У вас грип дуже ускладнений… І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Мушк., Серце.., 1962, 183).
Словник української мови (СУМ-11)