ускладнений
УСКЛА́ДНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ускладни́ти.
Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі – не спрощений чи невмисне ускладнений (з наук. літ.);
// у знач. прикм. Складніший, ніж звичайно, ніж інший.
Криза мисливського господарства, що розглядалася у мезоліті, зумовила перехід мешканців гірських долин до ускладненого збиральництва та рибальства (з наук. літ.);
Ускладнені пологи.
2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.).
– Грип я перележу й дома. – У вас грип дуже ускладнений... І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Ю. Мушкетик);
Лікар сільської дільниці не повинен брати на себе відповідальності, коли наявно має таку ускладнену патологію (Б. Антоненко-Давидович);
Ін'єкційне введення трансплантанту при лікуванні ускладнених зламів нижньої щелепи сприяє загоєнню пошкодженої кістки у звичні терміни (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)