ускладнений

УСКЛА́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ускладни́ти.

Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі – не спрощений чи невмисне ускладнений (з наук. літ.);

// у знач. прикм. Складніший, ніж звичайно, ніж інший.

Криза мисливського господарства, що розглядалася у мезоліті, зумовила перехід мешканців гірських долин до ускладненого збиральництва та рибальства (з наук. літ.);

Ускладнені пологи.

2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.).

– Грип я перележу й дома. – У вас грип дуже ускладнений... І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Ю. Мушкетик);

Лікар сільської дільниці не повинен брати на себе відповідальності, коли наявно має таку ускладнену патологію (Б. Антоненко-Давидович);

Ін'єкційне введення трансплантанту при лікуванні ускладнених зламів нижньої щелепи сприяє загоєнню пошкодженої кістки у звичні терміни (з наук. літ.).