ускладнення

УСКЛА́ДНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ускладни́ти і стан за знач. ускладни́тися.

В дальших дослідженнях ми стали на шлях ускладнення експериментів при вивченні синтетичної діяльності кори великих півкуль головного мозку в регуляції відновних процесів (з наук. літ.);

[Чумак:] Що трапилось? [Потреба:] Несподіване ускладнення. Монашки прийшли читати псалтир над партизанами (І. Микитенко);

Хоча він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але, як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (А. Головко).

2. Нове захворювання, яке виникло як наслідок іншої, попередньої хвороби.

Після запалення легенів у нього з'явилось якесь ускладнення (О. Донченко);

В тринадцять років малого Олексу спіткало нещастя: перенесена скарлатина дала ускладнення на барабанні перетинки, і він повністю оглух (з наук. літ.);

Обстежено 82 хворих, у яких є ускладнення гострого холециститу (з наук. літ.).

3. лінгв. Процес, внаслідок якого в межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми.

Процесу ускладнення зазнають головним чином слова іншомовного походження, окремі частини яких ототожнюються з морфемами рідної мови (з навч. літ.).