ускубнути
УСКУБНУ́ТИ (ВСКУБНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех.
1. Узявшись за що-небудь, схопивши щось, різко смикнути.
В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! Ну, дейко! до його швиденько! То збоку ускубне, То спереду поцупить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80);
Марина погладила його [цуценя], ускубнула трохи за вухо, потягла за хвіст, і вони подружили (Сенч., Опов., 1959, 345);
// Смикнути за волосся, пір’я і т. ін.
Дивився, як там Лев здиха,.. Ніхто його вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться; Хто схоче — добре ускубне За вражий чуб його зубами (Гл., Вибр., 1957, 41);
Нудно стає [Василеві], коли сестра його чим забавиться, — він підлізе до неї та або ущипне стиха, або ускубне (Мирний, IV, 1955, 71).
2. Висмикуючи, скубучи, узяти частину чого-небудь.
А зимою разів скільки сінця вскубну та воликам підложу (Барв., Опов.., 1902, 307).
Словник української мови (СУМ-11)