ускубнути
УСКУБНУ́ТИ (ВСКУБНУ́ТИ), ну́, не́ш, УСКУ́БТИ (ВСКУ́БТИ), бу́, бе́ш, док., кого, що.
1. Узявшись за що-небудь, схопивши щось, різко смикнути.
В ставочку Пліточка дрібненька Знічев'я зуздріла на удці черв'яка, І так була раденька! Ну, дейко! до його швиденько! То збоку ускубне, То спереду поцупить (П. Гулак-Артемовський);
Марина погладила його [цуценя], ускубнула трохи за вухо, потягла за хвіст, і вони подружили (І. Сенченко);
// Смикнути за волосся, пір'я і т. ін.
Дивився, як там Лев здиха, .. Ніхто його вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться; Хто схоче – добре ускубне За вражий чуб його зубами (Л. Глібов);
Нудно стає [Василеві], коли сестра його чим забавиться, – він підлізе до неї та або ущипне стиха, або ускубне (Панас Мирний).
2. Висмикуючи, скубучи, узяти частину чого-небудь.
А зимою разів скільки сінця вскубну та воликам підложу (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)