усно

У́СНО. Присл. до у́сний.

Радянський народ творить і усно? Так, можемо порадувати прихильників обов’язкової усності фольклору: здебільшого усно (Рильський, IX, 1962, 208).

Значення в інших словниках

1. усно — у́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. усно — Присл. до усний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. усно — У́СНО. Присл. до у́сний. Народ творить і усно? Так, можемо порадувати прихильників обов'язкової усності фольклору: здебільшого усно (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах