устоюватися
УСТО́ЮВАТИСЯ (ВСТО́ЮВАТИСЯ), юється, недок., УСТО́ЯТИСЯ (ВСТО́ЯТИСЯ), о́їться, док.
1. Ставати спокійним (перев. про рідину).
Знову прищухнуть [діти], дивлячись, як вода в криниці встоюється і сонячне проміння, зламане в ній, перестане гойдатись (Гончар, Тронка, 1963, 222).
2. Стоячи певний час, давати осад (про рідину); відстоюватися.
Дзвінка набрала одне відро, почекала хвилинку, доки вода в криничці встоїться, нахилилась за другим (Гжицький, Опришки, 1962, 83);
// Стоячи протягом тривалого часу, набувати готовності.
В суліях, макітрах, барильцях — встоюється наливка (Мушк., Серце.., 1962, 291).
3. перен. Установлюватися.
До дванадцяти годин дня на широчезному колі будівництва почала устоюватися тиша (Вол., Озеро.., 1959, 86);
На ніч устоїться година. Не падав сніг, притихав і вітер (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 85);
// перев. док. Остаточно визначитися, сформуватися.
*Образно. Ти надто молода, і серце твоє ще бродить, не встоялась в ньому ота сила, що тягне капітана швидше вести корабель (Кучер, Чорноморці, 1956, 61).
Словник української мови (СУМ-11)