устояний
УСТО́ЯНИЙ (ВСТО́ЯНИЙ), а, е.
1. Який устоявся ( див. усто́юватися).
По лицю, як.. вітерець на встояному ставку, лягли брижі смутку (Ле, Міжгір’я, 1953, 228);
Знайомий вібруючий висвист снаряда розітнув вечорове встояне повітря (Гончар, III, 1959, 403).
2. перен. Який остаточно визначився, сформувався.
Звертаючись до мотивів і прийомів народної творчості, до встояних національних форм, він [П. Тичина] дуже рідко використовує їх в готовому, незмінному вигляді (Поезія.., 1956, 88).
Словник української мови (СУМ-11)