устояний
УСТО́ЯНИЙ (ВСТО́ЯНИЙ), а, е.
1. Який устоявся (див. усто́юватися).
По лицю, як .. вітерець на встояному ставку, лягли брижі смутку (Іван Ле);
Знайомий вібруючий висвист снаряда розітнув вечорове встояне повітря (О. Гончар).
2. перен. Який остаточно визначився, сформувався.
Звертаючись до мотивів і прийомів народної творчості, до встояних національних форм, він [П. Тичина] дуже рідко використовує їх в готовому, незмінному вигляді (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)