1. Словник української мови у 20 томах

устояний

УСТО́ЯНИЙ (ВСТО́ЯНИЙ), а, е.

1. Який устоявся (див. усто́юватися).

По лицю, як .. вітерець на встояному ставку, лягли брижі смутку (Іван Ле);

Знайомий вібруючий висвист снаряда розітнув вечорове встояне повітря (О. Гончар).

2. перен. Який остаточно визначився, сформувався.

Звертаючись до мотивів і прийомів народної творчості, до встояних національних форм, він [П. Тичина] дуже рідко використовує їх в готовому, незмінному вигляді (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. устояний — усто́яний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. устояний — (встояний), -а, -е. 1》 Який устоявся (див. устоюватися.) 2》 перен. Який остаточно визначився, сформувався. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. устояний — Усто́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. устояний — УСТО́ЯНИЙ (ВСТО́ЯНИЙ), а, е. 1. Який устоявся ( див. усто́юватися). По лицю, як.. вітерець на встояному ставку, лягли брижі смутку (Ле, Міжгір’я, 1953, 228); Знайомий вібруючий висвист снаряда розітнув вечорове встояне повітря (Гончар, III, 1959, 403). Словник української мови в 11 томах