устоюватися

УСТО́ЮВАТИСЯ (ВСТО́ЮВАТИСЯ), юється, недок., УСТО́ЯТИСЯ (ВСТО́ЯТИСЯ), о́їться, док.

1. Ставати спокійним (перев. про рідину).

Знову прищухнуть [діти], дивлячись, як вода в криниці встоюється і сонячне проміння, зламане в ній, перестане гойдатись (О. Гончар).

2. Стоячи певний час, давати осад (про рідину); відстоюватися.

Води буде вдовіль [уволю]. Хоч вона й не така-то вже чиста, .. але як поставити в посуді, щоб устоялася трохи, то й відпитися від неї годі (Б. Лепкий);

Дзвінка набрала одне відро, почекала хвилинку, доки вода в криничці встоїться, нахилилась за другим (В. Гжицький);

// Стоячи протягом тривалого часу, набувати готовності.

В суліях, макітрах, барильцях – встоюється наливка (Ю. Мушкетик).

3. перен. Установлюватися.

До дванадцяти годин дня на широчезному колі будівництва почала устоюватися тиша (І. Волошин);

На ніч устоїться година. Не падав сніг, притихав і вітер (Іван Ле і О. Левада);

// перев. док. Остаточно визначитися, сформуватися.

* Образно. Ти надто молода, і серце твоє ще бродить, не встоялась в ньому ота сила, що тягне капітана швидше вести корабель (В. Кучер).

4. діал. Витримувати напад, натиск, не піддаватися якій-небудь силі.

А коли хто .. перехреститься, то лихий проти Божої сили не встоїться (А. Чайковський).