усукувати

УСУ́КУВАТИ (ВСУ́КУВАТИ), ую, уєш, недок., УСУЧИ́ТИ (ВСУЧИ́ТИ), усучу́, усу́чиш, док., перех., розм. Давати кому-небудь щось проти його бажання або неякісне, непідхоже.

— Чого це ви, Онопрію Сидоровичу, балду йому [Сергієві] усучили? Тут же єсть струмент (Коцюба, Перед грозою, 1958, 47).

Значення в інших словниках

1. усукувати — усу́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. усукувати — (всукувати), -ую, -уєш, недок., усучити (всучити), усучу, усучиш, док., перех., розм. Давати кому-небудь щось проти його бажання або неякісне, непідхоже.  Великий тлумачний словник сучасної мови