утвір

У́ТВІР, вору, ч.

1. Те, що створене ким-небудь, що становить наслідок творчої діяльності, якоїсь праці.

Писар переписав свій утвір церковними буквами (Н.-Лев., IV, 1956, 190);

Він не може зважитись випустити її [комедію] в світ, не почувши заздалегідь думки тямущих людей про вартість утвору (Коцюб., III, 1956, 123);

Так, утвір тим красніший, чим взятий матеріал трудніший: вірш, мармур чи метал (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 248);

— От.. подарунок [меч і щит] тобі від Вулкана, Утвір мистецький його (Зеров, Вибр., 1966, 255);

Вилазить мляво диригент із ями І чути звичну шамотню музик, Але на цьому не кінець, — на цьому Початок подолання самоти, Коли зумів ти в утворі чужому Цілющу силу спільності знайти (Бажан, Роки, 1957, 284).

2. Те, що виникло як наслідок певних природних процесів.

Квіткова брунька — невеликий, але складний морфологічний утвір (Наука.., 10, 1968, 58);

Надзвичайно цікавими утворами місячної поверхні є так звані світлі промені, що радіально розходяться від деяких кратерів (Знання.., 4, 1966, 2).

Значення в інших словниках

1. утвір — у́твір іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. утвір — -вору, ч. 1》 Те, що створене ким-небудь, що становить наслідок творчої діяльності, якоїсь праці. 2》 Те, що виникло як наслідок певних природних процесів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утвір — У́ТВІР, вору, ч. 1. Те, що створене ким-небудь, що становить наслідок творчої діяльності, якоїсь праці. Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.  Словник української мови у 20 томах
4. утвір — ВИ́ТВІР (те, що утворилося внаслідок розвитку чого-небудь або якоїсь дії, є породженням, наслідком чого-небудь), ТВОРІ́ННЯ, У́ТВІР, УТВО́РЕННЯ. Марево.. блякло на сонці, відкриваючи очам нові й нові чудові витвори натури-матінки... (М.  Словник синонімів української мови
5. утвір — У́твір, -вору; у́твори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)