утеклий

УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до утекти́.

Утеклий кріпак;

// у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла.

Там [у дніпрових плавнях] від ярма, а то й від плахи Утеклий захисту шукав (Рильський, III, 1961, 143);

Хтось приніс чутку, що втекла була вчителькою (Загреб., Шепіт, 1966, 101).

Значення в інших словниках

1. утеклий — уте́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. утеклий — УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до утекти́. Ти живеш, як пустка, утеклий світу, давшись самоті (В. Стус); // у знач. прикм. Утеклий кріпак; // у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла.  Словник української мови у 20 томах
3. утеклий — (втеклий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до утекти. || у знач. ім. утеклий, -лого, ч.; утекла, -лої, ж. Людина, яка втекла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утеклий — Утеклий, -а, -е Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка