утеклий
УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е.
Дієпр. акт. до утекти́.
Ти живеш, як пустка, утеклий світу, давшись самоті (В. Стус);
// у знач. прикм.
Утеклий кріпак;
// у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла.
Там [у дніпрових плавнях] від ярма, а то й від плахи Утеклий захисту шукав (М. Рильський);
Хтось приніс чутку, що втекла була вчителькою (П. Загребельний);
Ті ж, втеклі, а також посполиті новгород-сіверські майстрували башту велику оборонну (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)