утеклий
УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е.
Дієпр. акт. до утекти́.
Ти живеш, як пустка, утеклий світу, давшись самоті (В. Стус);
// у знач. прикм.
Утеклий кріпак;
// у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла.
Там [у дніпрових плавнях] від ярма, а то й від плахи Утеклий захисту шукав (М. Рильський);
Хтось приніс чутку, що втекла була вчителькою (П. Загребельний);
Ті ж, втеклі, а також посполиті новгород-сіверські майстрували башту велику оборонну (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утеклий — уте́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- утеклий — (втеклий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до утекти. || у знач. ім. утеклий, -лого, ч.; утекла, -лої, ж. Людина, яка втекла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утеклий — УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до утекти́. Утеклий кріпак; // у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла. Словник української мови в 11 томах
- утеклий — Утеклий, -а, -е Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка