1. Великий тлумачний словник сучасної мови

утеклий

уте́клий

(втеклий), -а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до утекти.

|| у знач. ім. утеклий, -лого, ч.; утекла, -лої, ж. Людина, яка втекла.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утеклий — уте́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. утеклий — УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до утекти́. Ти живеш, як пустка, утеклий світу, давшись самоті (В. Стус); // у знач. прикм. Утеклий кріпак; // у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла. Словник української мови у 20 томах
  3. утеклий — УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до утекти́. Утеклий кріпак; // у знач. ім. уте́клий, лого, ч.; уте́кла, лої, ж. Людина, яка втекла. Словник української мови в 11 томах
  4. утеклий — Утеклий, -а, -е Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка