утолочений

УТОЛО́ЧЕНИЙ (ВТОЛО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утолочи́ти.

Плац був гладко втолочений (Фр., V, 1951, 383).

Значення в інших словниках

1. утолочений — утоло́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. утолочений — УТОЛО́ЧЕНИЙ (ВТОЛО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до утолочи́ти. Плац був гладко втолочений (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. утолочений — (втолочений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до утолочити. || утолочено (втолочено), безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови