утрачений
УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утра́тити.
Втрачені пригадуються друзі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас… (Рильський, III, 1961, 312);
Тарас.. став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 303);
Втрачена за час війни сім’я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (Гончар, III, 1959, 328);
Прошу не гніватися на мене, що так опізнився з присилкою рукопису. Постараюся надолужити втрачений час (Коцюб., III, 1956, 220);
В суху весну один втрачений день може завдати великої шкоди (Хлібороб Укр., 8, 1969, 12).
Словник української мови (СУМ-11)