утробний

УТРО́БНИЙ, а, е.

1. Стос. до утроби;

// Який відбувається, протікає в утробі.

Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (Шк. гігієна, 1954, 68);

Дослідження показали, що будь-які порушення утробного розвитку [людини] пов’язані з генетичним апаратом живого організму (Знання.., 1, 1971, 11).

2. Який виходить з середини, з глибини утроби;

// Глухий, низький (про голос, крик і т. ін.).

Козак Мітла видобув із себе такий утробний крик, що навіть Півень, який теж щось кричав, шарахнувся від нього (Панч, Гомон. Україна, 1954, 249);

Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (Кол., Терен.., 1959, 67).

Значення в інших словниках

1. утробний — утро́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. утробний — [утробнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. утробний — УТРО́БНИЙ, а, е. 1. Стос. до утроби; // Який відбувається, протікає в утробі. Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. утробний — -а, -е. 1》 Стос. до утроби. || Який відбувається в утробі. 2》 Який виходить з середини, з глибини утроби. || Глухий, низький (про голос, крик і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утробний — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови