утробний
УТРО́БНИЙ, а, е.
1. Стос. до утроби;
// Який відбувається, протікає в утробі.
Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (з навч. літ.);
Дослідження показали, що будь-які порушення утробного розвитку [людини] пов'язані з генетичним апаратом живого організму (з наук.-попул. літ.).
2. Який виходить з середини, з глибини утроби;
// Глухий, низький (про голос, крик і т. ін.).
Козак Мітла видобув із себе такий утробний крик, що навіть Півень, який теж щось кричав, шарахнувся від нього (П. Панч);
Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)