утроба

УТРО́БА, и, ж.

1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини.

[Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Ой, я її [доньку] струїла ще в утробі своєю кров'ю (Леся Українка);

Як мати мріє про зачату у своїй утробі дитину, уявляючи її перед очима, так брати Річинські .. мріяли і уявляли собі той майбутній санаторій (Ірина Вільде);

Значний період свого розвитку тваринний організм проходить в утробі матері (з наук. літ.);

Голуба акула – риба живородна. В її утробі розвивається 30–50 яєць, але на світ появляється лише кілька акуленят (з наук.-попул. літ.).

2. заст. Живіт, черево взагалі.

Вам тільки б латочку трави, Знайдете, наб'єте утроби – І ситі, і блаженні ви! (М. Зеров);

– Мерзенний п'янице! – вигукнув він .. – Винним зелієм [зіллям] утробу свою услаждаєш [тішиш]? (О. Донченко);

– Не подобає воїну, не учинивши подвигу.., утробу свою насищати (Яків Баш).

3. перен. Про внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін.

Яга, під пелену підкравшись, Гадюкой [гадюкою] в серце поповзла.., В Аматі рай собі найшла. В отравлену її утробу Наклала злості (І. Котляревський);

Бажання куці, та неситі й злі Дарма таїть їх немічна утроба (Л. Дмитерко).

4. перен. Про внутрішню частину чого-небудь.

Я чую, як гуде в диму земна утроба (В. Сосюра);

Вантажна машина .. проскочила повз нього і зупинилась, випускаючи з своєї утроби хрипле, простуджене гарчання (С. Журахович);

Здавалося, пливун заманює їх все дальше й дальше, щоб навіки сховати [прохідників] в своїй слизькій холодній утробі (М. Ю. Тарновський);

Начиняє пароплавів утроби смертоносним вогнем капітал (І. Гончаренко);

Мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі (з наук.-попул. літ.).

(1) З утро́би ма́тері – від початку, з раннього дитинства, давно.

◇ (2) Ненаси́тна утро́ба:

а) про ненажерливу людину або тварину;

б) про того, кому важко чогось настачити.

– Баби – це ж ненаситна утроба. Колись моя і на великдень у верзунах ходила. Справив їй святешні чоботи, так вона їх .. вже і в будень тягає (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. утроба — утро́ба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. утроба — Нутрощі, ЖМ. ЖИВІТ, черево, (моря) безодня, П. нутро, внутрішній світ  Словник синонімів Караванського
3. утроба — див. черево  Словник синонімів Вусика
4. утроба — [утроба] -бие, д. і м. -б'і  Орфоепічний словник української мови
5. утроба — Лоно, черево  Словник чужослів Павло Штепа
6. утроба — -и, ж. 1》 Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. 2》 заст. Живіт, черево взагалі. Ненаситна утроба. 3》 перен. Про внутрішній світ людини, її потаємні думки, почуття і т. ін. 4》 перен. Про внутрішню частину чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. утроба — ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І.  Словник синонімів української мови
8. утроба — УТРО́БА, и, ж. 1. Внутрішня частина живота тіла людини або тварини. [Альбіна:] Я кидала те хворе немовлятко для служби вірі, я його труїла своїм перегорілим молоком. Ой, я її [доньку] струїла ще в утробі своєю кров’ю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. утроба — Утро́ба, -би ж. 1) Утроба, животъ. Ном. № 9103. 2) Дитя въ зародышѣ. І утроби нема — Бог милував. Козел. у. 3) Поносъ (когда хотять выразиться вѣжливо). Лохвиц. у. А шо ж, у дитини утроба є? Екатер. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка