утрудняти

УТРУДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УТРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УТРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Робити важчим або складнішим.

Віддалення від пошти утрудняє комунікацію (У. Кравч., Вибр., 1958, 458);

Вже сягав [ворог-вода] монголам до колін, утруднював їм хід (Фр., VI, 1951, 127);

Ця тиша набагато утруднила їм шлях — доводилось посуватись вперед на веслах (Скл., Святослав, 1959, 133);

Зоотехнік обвів стомленим вичікуючим поглядом правлінців, роздумуючи, чи все він висловив, що мав сказати, і чи немає в його словах якихось суперечностей, що можуть утруднити їх дохідливість (Добр., Тече річка.., 1961, 110).

2. розм. Завдавати клопоту кому-небудь, турбувати когось.

— Незручно утруднювати Кіндрата Івановича, — зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 32);

Артему Петровичу навіть не треба було утруднювати себе згадками про якусь зустріч на Владимирській гірці, він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (Хижняк, Килимок, 1961, 30).

Значення в інших словниках

1. утрудняти — утрудня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утрудняти — УСКЛАДНЮВАТИ, (кого) завдавати клопоту <�труду> кому  Словник синонімів Караванського
3. утрудняти — УТРУДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УТРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УТРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що. 1. Робити важчим або складнішим. Віддалення від пошти утрудняє комунікацію (Уляна Кравченко); Вже сягав [ворог-вода] монголам до колін, утруднював їм хід (І.  Словник української мови у 20 томах
4. утрудняти — -яю, -яєш і утруднювати, -юю, -юєш, недок., утруднити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Робити важчим або складнішим. 2》 розм. Завдавати клопоту кому-небудь, турбувати когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утрудняти — Утрудня́ти, -ня́ю, -ня́єш; утрудни́ти, -дню́, -дни́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. утрудняти — Утрудняти, -няю, -єш сов. в. утруднити, -ню́, -ниш, гл. Затруднять, затруднить. Желех.  Словник української мови Грінченка