утрудняти

УТРУДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УТРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УТРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Робити важчим або складнішим.

Віддалення від пошти утрудняє комунікацію (У. Кравч., Вибр., 1958, 458);

Вже сягав [ворог-вода] монголам до колін, утруднював їм хід (Фр., VI, 1951, 127);

Ця тиша набагато утруднила їм шлях — доводилось посуватись вперед на веслах (Скл., Святослав, 1959, 133);

Зоотехнік обвів стомленим вичікуючим поглядом правлінців, роздумуючи, чи все він висловив, що мав сказати, і чи немає в його словах якихось суперечностей, що можуть утруднити їх дохідливість (Добр., Тече річка.., 1961, 110).

2. розм. Завдавати клопоту кому-небудь, турбувати когось.

— Незручно утруднювати Кіндрата Івановича, — зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 32);

Артему Петровичу навіть не треба було утруднювати себе згадками про якусь зустріч на Владимирській гірці, він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (Хижняк, Килимок, 1961, 30).