утрудняти

УТРУДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УТРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УТРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що.

1. Робити важчим або складнішим.

Віддалення від пошти утрудняє комунікацію (Уляна Кравченко);

Вже сягав [ворог-вода] монголам до колін, утруднював їм хід (І. Франко);

Ця тиша набагато утруднила їм шлях – доводилось посуватись вперед на веслах (С. Скляренко);

Зоотехнік обвів стомленим вичікуючим поглядом правлінців, роздумуючи, чи все він висловив, що мав сказати, і чи немає в його словах якихось суперечностей, що можуть утруднити їх дохідливість (С. Добровольський).

2. розм. Завдавати клопоту кому-небудь, турбувати когось.

– Незручно утруднювати Кіндрата Івановича, – зауважила Ніна (О. Копиленко);

Артему Петровичу навіть не треба було утруднювати себе згадками про якусь зустріч на Владимирській [Володимирській] гірці, він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (А. Хижняк).