ухатий
УХА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вуха́тий.
— Ну, молодець! — сказав суддя ухатий (Гл., Вибр., 1951, 105);
Цікаво для зайців, видимо, ніч пройшла: Після голодних днів жорстокої зав’юги Пожирували тут ухаті ледацюги! (Рильський, III, 1961, 187).
Словник української мови (СУМ-11)