ухналь

УХНА́ЛЬ, я́, ч., рідко. Те саме, що вухна́ль.

Там [продавався] — залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, підіски, ухналі (Кв.-Осн., II, 1956, 13);

Б’є-кує цілий день Бравий коваленко. Тут цвях, там ухналь — Все уміє коваль! (Нех., Казки.., 1958, 76);

*У порівн. Стерня.. стирчала тверда і гостра, мов розсипані без кінця ухналі (Гончар, Таврія, 1952, 318).

♦ Кува́ти ухналі́ зуба́ми див. кува́ти¹.

Значення в інших словниках

1. ухналь — ухна́ль іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. ухналь — див. ЦВЯХ  Словник синонімів Караванського
3. ухналь — УХНА́ЛЬ див. вухна́ль.  Словник української мови у 20 томах
4. ухналь — -я, ч., рідко. Те саме, що вухналь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ухналь — ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний).  Словник синонімів української мови
6. ухналь — Ухна́ль, -ля́, -ле́ві; -налі́, -лі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)