ухналь

ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний). Гниле дерево не тримало цвяхів, і мої латки одлітали під напором води (Ю. Яновський); Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають (Б. Грінченко); Але завжди, як підкови гнуть Чи вганяти в копити вухналі, З ранку і до ночі може буть Дід при ділі, при гарячій сталі (П. Воронько); Бойчука знайшли у вовчій ямі з пробитою залізним шпилем ногою (В. Кучер); Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. ухналь — ухна́ль іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. ухналь — див. ЦВЯХ  Словник синонімів Караванського
3. ухналь — УХНА́ЛЬ див. вухна́ль.  Словник української мови у 20 томах
4. ухналь — -я, ч., рідко. Те саме, що вухналь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ухналь — Ухна́ль, -ля́, -ле́ві; -налі́, -лі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ухналь — УХНА́ЛЬ, я́, ч., рідко. Те саме, що вухна́ль. Там [продавався] — залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, підіски, ухналі (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Б’є-кує цілий день Бравий коваленко. Тут цвях, там ухналь — Все уміє коваль! (Нех., Казки..  Словник української мови в 11 томах