ухоплюватися
УХО́ПЛЮВАТИСЯ (ВХО́ПЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., рідко, УХОПИ́ТИСЯ (ВХОПИ́ТИСЯ), оплю́ся, о́пишся, док.
1. Швидко й міцно взятися рукою (руками) за кого-, що-небудь.
— І не задавайся! — підходить Люба до мене і вхоплюється рукою за мотузок від санчат (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 125);
Галя зірвалася, побігла, догнала, ухопилася за меншого брата, не пускала й ридала (Вовчок, І, 1955, 312);
Син ухопився за полудрабок та давай перекидати воза (Н.-Лев., II, 1956, 24);
Раз мало не впав [Іван], та вхопився за виступ скелі і повис на руках (Коцюб., II, 1955, 351);
Уранці вони [брати] вплав, вхопившись за гриви коней, перепливли через Буг (Скл., Святослав, 1959, 412);
Старовойтенко першим ухопився за борт і, ставши на заднє колесо, поліз у машину (Ле, Клен. лист, 1960, 145);
// Міцно притулити руку (руки) до чого-небудь.
— Ох, — застогнала дівчина, ухопившись за щоку, — як же ти мене опік!.. Так од тебе пеклом і несе (Стор., І, 1957, 83);
Уляна ухопилась за груди, мов хто ударив її ножем у серце… (Мирний, І, 1954, 306);
Баба скричала, скільки було гласу, ухопилася за голову — з-під пальців капала кров (Хотк., II, 1966, 66).
♦ [Обома́] рука́ми ухопи́тися див. рука́;
Ухопи́тися за соло́мину див. соломи́на;
Ухопи́тися [рука́ми] за го́лову — дуже розхвилюватися, удатися в розпач.
На призьбі під будиночком Брилів товариші побачили гурт ранніх гостей. Харитон зразу ж ухопився за голову (Смолич, Мир.., 1958, 45).
2. Виявити особливе зацікавлення ким-, чим-небудь, маючи на меті використати в своїх інтересах.
От раз і кажу йому: «Їдь, Андрію, з Іваном!..» Він так і вхопивсь. — Поїду, поїду, — каже (Тесл., З книги життя, 1949, 24);
Він, видно, вже давненько вичікував, за що б його вхопитись та перевести розмову з мрійливого тону на жарти (Збан., Сеспель, 1961, 129);
А чого ж він з такою радістю й надією і вхопився був за хлопця? (Мик., II, 1957, 322);
Хтось подав думку, що.. треба тікати з села у ліси чи монастир. І за це вхопилися дядьки, а Євдоким Юренко першим почав запрягати воли, щоб скоріше їхати до монастиря (Стельмах, І, 1962, 637);
— Нехай він краще про ультиматум скаже! — викрикнув Кузін. — Еге ж, — зраділо ухопився Гудзій за цю репліку. — Одвертітися вам, Кузнецов, все-таки не вдасться. Доведеться сказати про ультиматум (Головко, II, 1957, 548).
♦ Ухопи́тися за сло́во (за слова́) — охоче скористатися чиїмись словами як приводом до чого-небудь.
— Хороший килим, гарний. Кульжан, дочка моя, ткала. — ..Треба подумати про її щастя, — вхопився Бутаков за ці слова, які давали змогу повернути розмову в потрібному напрямку (Тулуб, В степу.., 1964, 377);
— Сяде, безпремінно сяде! — ..вхопився за слово Максим. — Он і кватирка у вас прочинена. А коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Смолич, Мир.., 1958, 42).
3. за що, діал. до чого, перен. Енергійно почати робити що-небудь.
Бігає, мотається стара Векла по хаті і не зна, за що ухопитись (Кв.-Осн., II, 1956, 438);
— Я чув, що ви міцно за справу вхопилися. Обома руками. З’явилася така думка, щоб допомогти вам (Донч., І, 1956, 414);
Були часи, коли він зовсім не пив, як же вхопився вже до п’янства, то пропадав з дому на два-три тижні (Март., Тв., 1954, 245).
Словник української мови (СУМ-11)