Словник української мови у 20 томах

ухоплюватися

УХО́ПЛЮВАТИСЯ (ВХО́ПЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., рідко, УХОПИ́ТИСЯ (ВХОПИ́ТИСЯ), оплю́ся, о́пишся, док.

1. Швидко й міцно взятися за кого-, що-небудь.

– І не задавайся! – підходить Люба до мене і вхоплюється рукою за мотузок від санчат (М. Стельмах);

Галя зірвалася, побігла, догнала, ухопилася за меншого брата, не пускала й ридала (Марко Вовчок);

Син ухопився за полудрабок та давай перекидати воза (І. Нечуй-Левицький);

За мур вхопились рученята. Зійшли над муром оченята (Л. Костенко);

Раз мало не впав [Іван], та вхопився за виступ скелі і повис на руках (М. Коцюбинський);

Уранці вони [брати] вплав, вхопившись за гриви коней, перепливли через Буг (С. Скляренко);

Старовойтенко першим ухопився за борт і, ставши на заднє колесо, поліз у машину (Іван Ле);

* Образно. Батьківська земля міцно вхопилась за полковникову долю, повороту не було (Ю. Яновський);

// Міцно притулити руку (руки) до чого-небудь.

– Ох, – застогнала дівчина, ухопившись за щоку, – як же ти мене опік!.. Так од тебе пеклом і несе (О. Стороженко);

Уляна ухопилась за груди, мов хто ударив її ножем у серце... (Панас Мирний);

Баба скричала, скільки було гласу, ухопилася за голову – з-під пальців капала кров (Г. Хоткевич);

// Вчепитися.

Рись вхопилась мертвим похватом за унт .. та так і заклякла, не випускала (І. Багряний).

2. Виявити особливе зацікавлення ким-, чим-небудь, маючи на меті використати в своїх інтересах.

От раз і кажу йому: “Їдь, Андрію, з Іваном!..” Він так і вхопивсь. – Поїду, поїду, – каже (А. Тесленко);

Він, видно, вже давненько вичікував, за що б його вхопитись та перевести розмову з мрійливого тону на жарти (Ю. Збанацький);

А чого ж він з такою радістю й надією і вхопився був за хлопця? (І. Микитенко);

Хтось подав думку, що .. треба тікати з села у ліси чи монастир. І за це вхопилися дядьки, а Євдоким Юренко першим почав запрягати воли, щоб скоріше їхати до монастиря (М. Стельмах);

– Не знаю, чого ти вхопився за тих ляхів, хто вам наклепав на гетьмана (Ю. Мушкетик);

– Нехай він краще про ультиматум скаже! – викрикнув Кузін. – Еге ж, – зраділо ухопився Гудзій за цю репліку. – Одвертітися вам, Кузнецов, все-таки не вдасться. Доведеться сказати про ультиматум (А. Головко).

3. за що, діал. до чого, перен. Енергійно почати робити що-небудь.

Бігає, мотається стара Векла по хаті і не зна, за що ухопитись (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Я чув, що ви міцно за справу вхопилися. Обома руками. З'явилася така думка, щоб допомогти вам (О. Донченко);

Були часи, коли він зовсім не пив, як же вхопився вже до п'янства, то пропадав з дому на два-три тижні (Л. Мартович).

◇ [Аж] бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися, схопи́тися) за живі́т (за бо́ки, рідко в бо́ки) див. бра́тися;

Бра́тися / взя́тися (вхопи́тися) за ша́пку див. бра́тися;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися) за го́лову див. бра́тися;

(1) Вхопи́тися за сло́во (за слова́) – не гаючись, скористатися чиєюсь думкою, ідеєю, натяком тощо як приводом до чого-небудь.

– Сяде, безпремінно сяде! – .. вхопився за слово Максим. – Он і кватирка у вас прочинена. А коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Смолич);

– Хороший килим, гарний. Кульжан, дочка моя, ткала.. – Треба подумати про її щастя, – вхопився Бутаков за ці слова, які давали змогу повертати розмову в потрібному напрямку (З. Тулуб);

– А до прикладу кажучи, що то за сума? – ухопились за слова майстри. – Сума незначна (Ю. Збанацький);

(2) Вхопи́тися за вуди́ла – почати управляти, керувати ким-небудь.

Еге, в цієї тітоньки просто так не посидиш. З першого дня надійно за вудила вхопилась. Випробовує мій характер. Ні, Оксано Яківно, ви мене роботою не злякаєте (П. Запаренко);

(3) Вхопи́тися на пояски́ – почати боротися.

Сміх покотив гуртком “політиків”, а Бриль з Боженком вхопилися “на пояски” і почали валити один одного з ніг (Ю. Смолич);

(4) На пояски́ вхопи́тися – почати боротися, обхопивши один одного руками за талію.

Бриль з Боженком вхопилися “на пояски” і почали валити один одного з ніг (Ю. Смолич);

Обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) див. хапа́тися;

Схопи́тися (ухопи́тися) / схо́плюватися за го́лову рука́ми <[Аж] за го́лову схопи́тися> див. схо́плюватися;

(5) Ухопи́тися за сло́во (слова́) – охоче скористатися чиїмись словами як приводом до чого-небудь.

– Хороший килим, гарний. Кульжан, дочка моя, ткала. – .. Треба подумати про її щастя, – вхопився Бутаков за ці слова, які давали змогу повернути розмову в потрібному напрямку (З. Тулуб);

– Сяде, безпремінно сяде! – .. вхопився за слово Максим. – Он і кватирка у вас прочинена. А коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Смолич);

(6) Ухопи́тися рука́ми й нога́ми – виявляючи особливе зацікавлення ким-, чим-небудь, докладати зусиль, щоб утримати, не втратити це; Хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) за соломи́ну (за соломи́нку) див. хапа́тися;

Чіпля́тися (трима́тися) / вчепи́тися (ухопи́тися) зуба́ми див. чіпля́тися.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ухоплюватися — ухо́плюватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. ухоплюватися — (вхоплюватися), -ююся, -юєшся, недок., рідко, ухопитися (вхопитися), -оплюся, -опишся, док. 1》 Швидко й міцно взятися рукою (руками) за кого-, що-небудь. || Міцно притулити руку (руки) до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ухоплюватися — УХО́ПЛЮВАТИСЯ (ВХО́ПЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., рідко, УХОПИ́ТИСЯ (ВХОПИ́ТИСЯ), оплю́ся, о́пишся, док. 1. Швидко й міцно взятися рукою (руками) за кого-, що-небудь. — І не задавайся!...  Словник української мови в 11 томах