учинений
УЧИ́НЕНИЙ (ВЧИ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учини́ти 1, 3, 4.
Він став говорити про нічні арешти, вчинені гайдамаками (Головко, II, 1957, 628);
Диверсія в тилу французьких військ, вчинена за розпорядженням Кутузова, мала неабияке значення для подальшого ходу баталії (Кочура, Зол. грамота, 1960, 300);
Кожну несправедливість, учинену товаришам його по перу,.. відчував він [Ю. Яновський], як власний біль (Рильський, Веч. розмови, 1964, 194);
// учи́нено, безос. присудк. сл.
— У мене, панове, було учинено ревізію, — тихо, стримуючи хвилювання, проговорив Рошкевич (Кол., Терен.., 1959, 269);
— Що схвалено на великій Раді у місті Переяславі — се учинено на віки вічні, за це наші нащадки нам не раз дякуватимуть (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 554).
2. у знач. прикм. Виготовлений на дріжджах.
Він добув з торби десяток вчинених, пухких селянських пиріжків (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)