ушанований
УШАНО́ВАНИЙ (ВШАНО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до ушанува́ти.
Вшанований чином герой (бронегерой — називали його товариші) сидів за столом на почесному.. місці (Гончар, II, 1959, 346);
Наскільки популярний і ушанований Максим Рильський в Болгарії, ми бачили і по тому, як тепло зустрічали його болгарські поети й вчені (Вітч., 10, 1964, 182);
// ушано́вано, безос. присудк. сл.
Його [Я. Купала] було вшановано званням народного поета Білорусії (Вітч., 6, 1967, 161).
Словник української мови (СУМ-11)