Словник української мови в 11 томах

фабзавучник

ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., заст., розм. Учень фабзавучу.

Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Мас., Життя.., 1960, 94).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. фабзавучник — фабза́вучник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
  2. фабзавучник — ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., іст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Т. Масенко).  Словник української мови у 20 томах