фабзавучник
ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., заст., розм. Учень фабзавучу.
Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Мас., Життя.., 1960, 94).
Словник української мови (СУМ-11)