фактура
ФАКТУ́РА, и, ж.
1. Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета.
Якщо паркан не тинькують, значну роль в його рішенні відіграють колір і фактура каменю, а також характер кладки (Жилий буд. колгоспника, 1956, 21).
2. спец. Своєрідність художньої техніки у творах мистецтва;
// В образотворчому мистецтві — характер поверхні мистецького твору, його обробка; один із засобів художньої виразності (напр., характер мазка в малярстві тощо).
Побачив [Мажарин] на стіні портрет Нелі і забув про миші. — Чудовий портрет… Що за приємна, м’яка фактура… Але оригінал ще кращий… (Вільде, Сестри.., 1958, 300);
Його [А. Насєдкіна] принцип роботи з натури мав ту перевагу, що фактура зображеного ним відчувається зримо й переконливо: ми відчуваємо теплоту тіла і грубість шинелі, опуклість скрипучого колеса і холодну сталь гвинтівки (Мист., 6, 1968, 17);
// В архітектурі — декоративні властивості поверхні будівельних матеріалів, що використовуються як засіб художнього оздоблення будівель і споруд.
Фактура стін і загальний колорит будівель карпатських гірських районів визначалися широким застосуванням гонту і скіпи (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63);
// У музиці — сукупність засобів музичного викладу, що становлять технічний бік твору.
Краще, якщо приспів написано в іншому розмірі, ніж пісня, це збагачує ритмічну і музикальну фактуру пісні (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 161);
Співучість, мелодизація і поліфонічна наснаженість оркестрової фактури [Другої симфонії П. І. Чайковського] також значною мірою залежать від характеру народної пісенності (Нар. тв. та етн.. 3, 1965, 24).
3. Рахунок за проданий товар із зазначенням його кількості та вартості.
Поштучні й тарні вантажі приймаються за супроводжуючими документами (накладними, рахунками або фактурами.) (Матер.-техн. постач.., 1959, 69).
Словник української мови (СУМ-11)