фал
ФАЛ, а, ч. Трос, мотузка для підняття вітрил, сигнальних прапорів і т. ін.
Зустрічний вітер висвистував у фалах і вантах, збивав з ніг (Ткач, Крута хвиля, 1956, 126);
// Трос-шланг, за допомогою якого здійснюється зв’язок між космонавтом, що перебуває за бортом космічного корабля, і космонавтами на борту корабля.
Перебуваючи за бортом космічного корабля, космонавти підтримують постійний зв’язок із командирами кораблів через фали, що з’єднують скафандри з кораблем (Рад. Укр., 18.I 1969, 2).
♦ Авіаці́йний фал — мотузка для розкриття парашута без участі парашутиста, яку прикріплюють одним кінцем до спеціального стрижня в кабіні літака, а другим — до витяжного кільця парашута.
Словник української мови (СУМ-11)