фасад

ФАСА́Д, у, ч.

1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю.

Церква без бань, подовжаста,.. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 401);

Сонце б’є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в’ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (Гончар, II, 1959, 175);

Фасад крамниці з двома великими загратованими вікнами виходив на головну вулицю (Кучер, Трудна любов, 1960, 443);

// Кожен із зовнішніх боків будівлі.

Зовнішнє оформлення храму визначали техніка кладки й декоративні прийоми оздоблення фасадів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515);

Боковий фасад будинку.

2. спец. Вертикальна проекція об’єкта.

3. перен., ірон. Про обличчя, вигляд людини спереду.

[Горлов:] У вояки фасад міняють не роки, а багнет, куля, осколок (Корн., II, 1955, 14);

— Бодай ця мавпа була хоч з фасаду гарна, а то чистісінько чорногуз: ніжки, немов ті дві тички, сама як з хреста знята (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 433).

Значення в інших словниках

1. фасад — фаса́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фасад — [фасад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
3. фасад — ФАСА́Д, у, ч. 1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. Церква без бань, подовжаста, .. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (І.  Словник української мови у 20 томах
4. фасад — -у, ч. 1》 Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. || Кожен із зовнішніх боків будівлі. Боковий фасад будинку. 2》 спец. Вертикальна проекція об'єкта. 3》 перен., ірон. Про обличчя, вигляд людини спереду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фасад — фаса́д (франц. fagade, від face – обличчя, лице) зовнішній, лицьовий бік будівлі.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фасад — Зовнішня стіна будинку разом з її архітектурними та декоративними елементами; розрізняють ф. відповідно до сторін світу (напр., західний ф.) або оточення (напр., садовий ф.).  Універсальний словник-енциклопедія
7. фасад — ФАСА́Д (будинку), ЧОЛО́, ФАС заст., ФРОНТ діал. Крізь молоде листячко розлогих ясенів, осокорів, кленів, верб виднівся білий високий фасад з колонами (О. Десняк); Дах і чоло від налиплого моху сіріли (М. Зеров); Фас будинку; Дом.. мав перед фронтом чудовий зільник (О. Кобилянська).  Словник синонімів української мови
8. фасад — (фр. < італ. — обличчя) 1. Проекція зовнішнього вигляду на площині. 2. Зовнішній вигляд певного боку або частини споруди. Вертикальні і горизонтальні розчленування, ритмічні чергування елементів...  Архітектура і монументальне мистецтво