фасад
ФАСА́Д, у, ч.
1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю.
Церква без бань, подовжаста, .. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (І. Нечуй-Левицький);
Сонце б'є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в'ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (О. Гончар);
Фасад крамниці з двома великими заґратованими вікнами виходив на головну вулицю (В. Кучер);
// Кожен із зовнішніх боків будівлі.
Зовнішнє оформлення храму визначали техніка кладки й декоративні прийоми оздоблення фасадів (з наук. літ.);
Боковий фасад будинку.
2. спец. Вертикальна проекція об'єкта.
3. перен., ірон. Про обличчя, вигляд людини спереду.
[Горлов:] У вояки фасад міняють не роки, а багнет, куля, осколок (О. Корнійчук);
– Бодай ця мавпа була хоч з фасаду гарна, а то чистісінько чорногуз: ніжки, немов ті дві тички, сама як з хреста знята (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)